Чому українські учні перевантажені й що з цим робити

Батьки та діти часто жаліються на перевантаження в школах. Учителі ж скаржаться на брак часу для якісного викладання та низький рівень опанування тем учнями. Виші занепокоєні недостатнім рівнем підготовки абітурієнтів. Роботодавці б’ють на сполох щодо низької кваліфікації та нестачі вмотивованості в молодих працівників. Лікарі звертають увагу на зростання кількості нервових та психоемоційних захворювань у дітей та молоді.

Чи пов’язано це з перевантаженням школярів і чи справді вони перевантажені?

У цій статті “Нової української школи” читайте про:

  • які є нормативні вимоги до навантаження школі;
  • чи відповідають вони віковим нормам та безпечності для здоров’я дітей;
  • скільки уроків та домашніх завдань насправді не зашкодять дітям;
  • чи зумовлює навчальне перевантаження дитячі неврози та проблеми зі здоров’ям;
  • як можна допомогти дитині подолати стрес від перевантаження.

НОРМАТИВНІ ВИМОГИ

Згідно із законом “Про повну загальну середню освіту”, навчальний рік для закладів середньої освіти починається 1 вересня й повинен тривати не менше 175 навчальних днів, але закінчуватися не пізніше 1 липня наступного року.

“Структура і тривалість навчального року, навчального тижня, навчального дня, занять, відпочинку між ними, форми організації освітнього процесу визначаються педагогічною радою закладу освіти в межах часу, передбаченого освітньою програмою, відповідно до обсягу навчального навантаження, встановленого відповідним навчальним планом, та з урахуванням вікових особливостей, фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дітей, особливостей регіону тощо”, – написано в законі далі.

Тривалість уроків, згідно із законом “Про повну загальну середню освіту” та новим Санітарним регламентом, що набув чинності 1 січня поточного року, не може перевищувати 35 хвилин (для 1 року навчання), 40 хвилин (для 2–4 років навчання), 45 хвилин (для 5–12 років навчання).

Санрегламент також закріпив норми, згідно з якими учні початкової школи можуть вчитися виключно в першу зміну, навіть якщо в школі змін кілька. А уроки не можуть починатися раніше 8:00. Домашні завдання не можна задавати в 1–2 класах, а їх виконання у 3–5 класах не має перевищувати 1 години, у 6–9 – 1,5 години, у старшій школі – не більше 2 годин.

У додатку 7 до Санрегламенту зазначається, що найбільша активність мозку в дітей шкільного віку припадає на 10–12 годину дня. Саме в цей період діти найбільш ефективно сприймають матеріал із мінімальними психофізичними затратами організму. Тому школам рекомендують проводити найскладніші уроки на 2–3 (для початкової школи) та 2–4 (для решти) заняттях.

До того ж на початку та наприкінці тижня (понеділок і п’ятниця) інтелектуальна активність дітей знижена, тоді як у середині тижня діти можуть краще сприймати інформацію. Санрегламент рекомендує складати розклад уроків так, щоби найбільше навантаження припадало на вівторок та середу. Давати новий матеріал і проводити оцінювання пропонують на 2–4 уроках у середині тижня.

Для середньої та старшої шкіл рекомендують не ставити на один день предмети, які потребують значної самопідготовки.

“Упродовж навчальних занять, які поєднують у собі психічне, статичне, динамічне навантаження на окремі органи й системи й на весь організм у цілому, проводяться вправи з рухової активності для зняття локального стомлення і вправи з рухової активності загального впливу”, – зазначено в Санрегламенті.

ЗБІЛЬШЕННЯ КІЛЬКОСТІ УРОКІВ ВЕДЕ ДО ЗНИЖЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

У 2017–2018 роках лабораторія соціальних детермінант здоров’я дітей ДУ “Інститут громадського здоров’я ім. О.М.Марзєєва НАМНУ” провела дослідження критеріїв безпеки навчального навантаження. Участь у них брали понад 1000 дітей різного віку.

Науковці досліджували зміни функціонального стану організму під час розумової діяльності, динаміку змін розумової працездатності, розвиток утоми залежно від зміни обсягу інтелектуального навантаження протягом дня. На основі цих досліджень фахівці вивели рекомендації щодо безпечного навантаження на дітей під час навчання.

Так, упродовж тижня дітям молодшого віку запропонували від 3 до 5 уроків. Дослідження показали погіршення розумової працездатності учнів за 5-годинного шкільного дня, тоді як продуктивність на 3 та 4 уроках була суттєво вищою. Дослідники припускають, що рівень стомлюваності молодшокласників за 5 уроків на день зростає в 1,6 разів, якщо порівняти з 3–4 заняттями.

Для середньої школи (5–9 класи) запропонували від 6 до 8 уроків. Результат був той самий – чим менше уроків, тим вища працездатність. А рівень утоми прогнозовано зростав у 1,7 разів.

Дослідження стомлюваності за 6–7 уроків у старшій школі показало подібні результати, рівень утоми збільшувався в 1,5 разів за 7-урокового навчання.

Фахівці також застерігають, що збільшення кількості уроків протягом тижня збільшує тривалість виконання домашнього завдання, а отже – скорочує тривалістьі прогулянок, відпочинку та сну в усіх досліджуваних групах.

До того ж, чим вище навантаження дитини в школі, тим швидше настає початок відволікань та зростає їхня кількість. Водночас, коли дитина знає, що кількість уроків менша, вона здатна довше тримати увагу та бути працездатною.

Наші дослідження показують, що загальне навантаження на дітей, разом з уроками, домашніми завданнями та позашкільними заняттями, не має перевищувати 500 хвилин на день, – розповідає завідувачка лабораторії соціальних детермінант здоров’я дітей ДУ “Інститут громадського здоров’я ім. О.М.Марзєєва НАМН України” Світлана Гозак. – Адже в довготривалій перспективі постійні перевантаження дітей можуть призвести до втоми, зниження працездатності, психоемоційних порушень (депресія, тривожність, астенія, порушення поведінки тощо), порушень постави, зору, зниження адаптаційно-резервних можливостей, збільшення захворюваності”.

Для молодшого шкільного віку, впевнена фахівчиня, достатньо 20–23 уроків на тиждень, середнього – 25–30, старшого 30–32 уроки, причому з урахуванням фізкультури (зараз фізкультура не входить у гранично допустиме навчальне навантаження, – ред.).

Детальний розподіл за класами:

  • 1 клас – 20 уроків на тиждень;
  • 2 клас – 21 урок;
  • 3 клас – 22 уроки;
  • 4 клас – 23 уроки;
  • 5 клас – 27 уроків;
  • 6 клас – 28 уроків;
  • 7–9 класи – 30 уроків;
  • 10–11(12) класи – 32 уроки

“Таку кількість уроків ми рекомендуємо з урахуванням впливу на розумову працездатність, поставу, кардіореспираторну систему, психоемоційний стан. У санітарному регламенті гранично допустиме навантаження дещо вище (з 2 класу рекомендовано 22 уроки на тиждень, у 3–4-х – 23, 5-му – 28, 6-му – 31, 7-му – 32, 8–12-х – 33 години без урахування фізкультури, – ред.).

Зважаючи на дані наших досліджень, вважаю, що також бажано зменшити кількість дисциплін до 8 у початкових і 13 у середніх і старших класах”.

Фото: автор – Photodjo, Depositphotos

КОЛИ В ДИТИНИ Є МОТИВАЦІЯ, ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ ЇЙ НЕ ЗАГРОЖУЄ – ДУМКА ПСИХОЛОГИНІ

Дитина може здолати будь-яке інтелектуальне навантаження без наслідків для свого здоров’я, впевнена кандидатка медичних наук, дитяча неврологиня, лікарка першої категорії Катерина Костюкова. Проте для цього вона має розуміти, для чого їй це.

“Часто діти не хочуть вчитися, бо не розуміють навіщо. Якщо достаток у сім’ї перекриває всі потреби, дитина не розуміє, що може бути позбавлена всього в дорослому житті без підтримки батьків. Отже, не має мотивації навчатися”.

У такому випадку дитина буде ухилятися від навантаження, виконання домашніх завдань розтягуватиметься на години, з’являтимуться проблеми з нервовою (і не тільки) системою й  у дитини, і в батьків.

“Навіть якщо це 7–8 уроків (у старшокласників), потім домашні завдання, додаткові заняття та секції, і загальна кількість навчального часу зростає до 12–14 годин на день, для нервової системи підлітка це адекватно.

Свого часу я навчалася в серйозній фізмат-школі, і перші пів року мені здавалося, що я не сплю, а тільки й роблю домашні завдання, нічого не встигала. Згодом навчилася керувати часом – як, коли й що робити, коли можна встигнути зробити коротке завдання, як виділити час на довге. Можна сказати, що опанувала такий собі шкільний тайм-менеджмент. Для нервового здоров’я старшокласника це безпечно.

Ба більше, наша школа, у принципі, створена, щоби готувати дитину для самостійного дорослого життя, де соломку ніхто не стелитиме. Це штучний стрес, це ще не справжні випробування, від яких може залежати життя чи здоров’я. Але це вчить дитину функціонувати та виживати у світі дорослих. Тому навіть стрес від двох контрольних на день може бути виправданим. Адже він вчить, що труднощі доведеться долати, як би складно не було”.

Для молодшої школи лікарка радить школам мати в штаті психолога, який би допомагав не тільки дітям, але й батькам віднайти мотивацію.

Більшість дітей молодшого шкільного віку, які приходять на прийом із неврозами, – із сімей, де з мотивацією не склалося. Дитина хоче тільки розважатися, бо так звикла, і починає саботувати навчання, тягне з домашніми завданнями, сидить годинами над вправою й доводить до неврозу й себе, і сім’ю. Якщо ж у школі цікаво чи подобається вчитель, або дитина розуміє, навіщо вона тут, навчання відбувається для неї адекватно. І будь-які домашні завдання виконуються за умовні пару годин, залежно від віку учня”.

Але лікарка наголошує на тому, що і вчителям, і батькам варто пам’ятати, що не можна тренувати лише інтелектуальні здібності за рахунок обмеження фізичної активності.

“Якщо раніше діти багато часу проводили на вулиці з однолітками, поки батьки були зайняті, то тепер двори пусті, дітей не випускають, оберігають від зовнішніх загроз. Але й альтернативи їм, окрім гаджетів, не пропонують. Тоді як фізичне навантаження дає поштовх до розвитку всіх органів та систем, у тому числі й головного мозку. Тому я рекомендую під час вибору позашкільних занять звертати увагу на спортивні секції.

Важливість фізичного розвитку мають розуміти й учителі. Я не пам’ятаю, щоби ми сиділи в класі під час перерв”.

Катерина Костюкова також додає, що найбільшим ворогом сьогоднішнього фізичного та психоемоційного розвитку дітей, а також причиною значної кількості нервових розладів є безконтрольне користування гаджетами.

Тож, якщо дитина розуміє, для чого вона вчиться, а батьки не реалізовують через неї свої амбіції, у неї є час на фізичний розвиток і вона не проводить дозвілля лише за гаджетами, вона здатна адекватно реагувати на збільшення навчального навантаження, переходячи в середню і старшу школи.

“Мотивація та вміння організувати свій час – основні засади успіху в навчанні та збереження психофізіологічного здоров’я дитини. Коли ти вчишся для себе, а не батьків чи вчителів, коли в тебе є ще якесь життя, соціальне, фізичне, коли є додаткові інтереси і справи, друзі, ти обов’язково все встигнеш і жодним чином не будеш ображений на світ”.

ДУМКА ВЧИТЕЛІВ: БРАК ЗНАНЬ МОЖНА НАДОЛУЖИТИ, А ЗДОРОВ’Я – НІ

Натомість, деякі вчителі не погоджуються з думкою психоогині та впевнені, що діти перевантажені часто вже в початковій школі, а в середній та старшій – і поготів.

“І йдеться, насамперед, навіть не про кількість матеріалу, – зазначає вчителька хімії Технологічного багатопрофільного ліцею з загальноосвітніми класами міста Хмельницького ім. Артема Мазура Наталія Зима. – Основна проблема, на мою думку, у тому, що нині не рекомендовано проводити уроки парами. Тобто діти мають по 6–7 уроків щоденно, до яких змушені робити ще й домашні завдання. Так школа не зменшує, а збільшує загальне навантаження, адже за 45 хвилин учитель не встигає відпрацювати й закріпити закладені стандартом уміння й навички, тому частина навчального матеріалу віддається на самоопрацювання”.

“Доросла людина після 8-годинного робочого дня має заслужений відпочинок, – підкреслює методистка НВК “Новопечерська школа”, авторка підручників НУШ, дитяча психологиня Інна Большакова. – Дитина в старших класах має 7–8 уроків, після яких повинна готуватися до 7–8 уроків на наступний день. Це – не кажучи про гуртки та секції.

До того ж, попри рекомендації робити останні уроки більш “розвантаженими”, у школи немає змоги ставити в усіх класах 7–8-м уроком фізкультуру, хореографію чи співи, адже вчитель однаково один на всі класи. Тож варто відверто говорити, що навчання не є збалансованим, а вчити фізику, наприклад, на 8 уроці – неефективно, такий урок буде лише для галочки”.

За словами Большакової, немає досліджень, які б показували, як почувається дитина наступного дня, після 8 уроків попереднього дня, виконання домашньої роботи з 8 предметів та додаткових гуртків і секцій.

“Натомість досліджень, що свідчать про погіршення стану здоров’я дітей, які починають навчатися в школі, і до 11 класу, вистачає, – каже Інна.

Це вже не кажучи про те (або великою мірою саме через це), що умови навчання в школах не надто пристосовані для дитячих потреб. Уроки, як правило, відбуваються в класах, розрахованих на 25 дітей максимум, але учнів зазвичай понад 30. Приміщення погано провітрюється, а вчитель не має змоги за 10-хвилинну перерву вивести клас на вулицю. Шкільні коридори також не пристосовані до дитячих активностей”.

Наталія Зима каже, що реформа освіти привнесла корективи в організацію навчання та дала нові вимоги до викладачів і учнів, але наразі не дала дієвого інструментарію, як поєднати найкращі здобутки попередньої знаннєвої парадигми та нинішньої траєкторії на навчання протягом життя.

“Якщо ми будемо порівнювати підручники за обсягом матеріалу, то вони принципово не відрізняються від тих, що були раніше, – каже Наталія. – Але змінилися вимоги до освітнього процесу. Якщо раніше була знаннєва школа, іншими словами, дітям потрібно було вивчити певні властивості речовин (кажу про хімію, яку викладаю) – фактично, просто їх зазубрити, то тепер учитель не просто передає учню набір знань, а повинен розвивати вміння й навички, які потрібні будуть дитині в реальному житті.

Тепер ми, вчителі, мусимо застосовувати роботу в групах, пошукову та проєктну роботу, змішане навчання, купу іншого інструментарію. Але маємо на все це ті ж 45 хвилин. І якщо в класі працюють 10 учнів або в школі передбачено групове навчання хоча б старшокласників, то таку роботу організувати легше, ніж коли педагог працює в класі, де 30+ учнів, і таких класів у нього кілька.

І тоді виникає ілюзія, що діти перевантажені предметами. Насправді ж основне питання – в організації навчання. А ще в тому, що починати треба вже з початкової школи, вчити дітей не окремому набору знань, а самій методиці навчання. Нині ж діти приходять у середню та навіть старшу школу, вміючи читати, писати, маючи певні знання, проте, прочитавши параграф, так і не вміють вибрати з нього головне”.

Інна Большакова має подібну думку:

“Нині, окрім знаннєвої складової, вчитель мусить вкласти в заняття ще й формування умінь та компетентностей, тобто реалізувати набагато більше освітніх завдань за один і той самий час. У результаті, маємо знервованих вчителів, перевантажених дітей і розлючених батьків.

Про спонтанну діяльність – те, що в результаті дає поштовх для розвитку та навчання дитини, наразі в школі навіть не говориться. Мозку дитини не дають часу на обдумування та опрацювання масиву щоденної інформації, на рефлексію та навіть просто відпочинок. Ми говоримо про всебічний розвиток дитячої особистості, а натомість навантажуємо лише когнітивну сферу.

Можна бути дуже розумним, але чи буде від того висока якість життя, якщо натомість дитина лишиться хворою? Знання можна отримати на будь-якому етапі життя, а от здоров’я – це втрачена опція”.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Фото: автор – IgorVetushko, Depositphotos

Джерело: Веб-ресурс “НУШ”

Залишити відповідь